БАНДУРІВКА
Перша письмова згадка про Бандурівку зустрічається наприкінці 80-х років ХVІІІ століття, де значиться, що у 1778 році в селі Бандурівці полковником Федором Чоботаєвим було закладено церкву, яка почала вже діяти у 1780 році. І це дає підставу вважати, що село було засноване в кінці ХVІІІ ст. Його першими поселенцями були втікачі з різних куточків України та Молдови.
Відомо, що полковник Федір Чоботаєв мав сина Дмитра та двох доньок – Ларису і Марію.
Розгалужене господарство Чоботаєвих приносило великі доходи. Працював цегельний завод, з його будматеріалів будувались добротні новобудови панського маєтку, школи, церкви, господарські будівлі. Деякі з цих будівель збереглись і по сьогоднішній день. Коли в Бандурівці стало замало місця, були побудовані поселення на правому березі Інгульця: на честь сина – Новодмитрівка, а на честь доньки – Ларисівка.
Сама Лариса була жінкою не дуже гарною, проте красу любила. Біля її будинку завжди буяли квіти. Кохала вона і дерева. За її вказівкою було завезено різні сорти дерев та бузку. Їх було висаджено алеями. Біля такої краси зводилися нові садиби. А село почали називати Аліївка.
До 1861 року селяни Бандурівки були кріпаками поміщиків Чоботаєвих, Шишкових, Протопопових, Крамарьових. Панство, що розкішно жило за рахунок безправних селян, нещадно пригнічувало кріпаків. Свавілля і жорстокість панів не мали меж. Особливо лютим був поміщик полковник у відставці Шишков, який одружився на дочці пана Чоботаєва, і одержав від нього частину його земель. Шишков міняв кріпаків на собак, продавав беззахисних людей з диявольським спокоєм і наглістю, розлучаючи батьків і дітей, жінок і чоловіків. Найменший прояв непокори карався кріпаччиною: до його послуг була жахлива солдатчина, далекий Сибір, цілі вози різок.
Не дивлячись на жахливі умови життя, народ створював свою самобутню культуру: складав пісні, легенди, казки. Десятки пісень про нужду і горе, злидні і поневіряння, жадобу щастя і волі склали кобзарі, яких було немало на селі. Бандура стала найулюбленішим інструментом селян. Існує легенда, що саме від назви бандури і пішла сучасна назва села Бандурівка.
На території сучасної сільської ради в 1920 році було створено три сільські ради: Бандурівська, Ясинуватська та Морозівська. В 1953 році Морозівська сільська рада була приєднана до Бандурівської, а в 1975 - була приєднана і Ясинуватська сільська рада. На той час до складу Бандурівської сільської ради входили такі села як Бандурівка, Ясинуватка, Морозівка, Оліївка, Ларисівка, Ново-Дмитрівка. А з 1957 по 1975 роки в складі сільської ради знаходилися і села Комінтерн та Веселе.
Бандурівська сільська рада не відносилася до іншого району та області.
На 01 січня 2017 року до складу сільської ради входять чотири села: Бандурівка, Оліївка, Морозівка, Ясинуватка.
Територія сільської ради становить 6976,32 га, населення –1152 чоловіка.
